Сон-276

Кажуть, в каханні не існує віку,
Що почуттям підвласне кожне серце,
Але у порівнянні з чоловіком -
Жінка пасує у негласнім герці.

Однолітки, обом по вісімнадцять,
Зустрілися і заразу ж закохались,
Їм так хотілось навзаєм віддатись,
Й любити один одного до старості.

Та армія змінила їхні плани -
Адже найважче в службі - дочекатись,
Не дочекались - він до строку зрадив,
Вона ж до строку наспіх вийшла заміж.

Минуло десять років - він розвівся,
Але життя набрало оборотів -
І не одна із молоденьких відьом,
На нього положила свіжим оком.

Вона ж у дітях вгрузла і в проблемах,
Погладшала на двадцять кілограм,
І виглядала наче королева,
У царстві де запанував бедлам.

Ще через десять років - він мужчина,
З заробленим солідним капіталом,
Він одинак - й шукає половинку,
Які, як мухи, зразу ж налітали.

Круги попід очима від безсоння,
Й нервовий, надто виснажений вид,
У неї в університеті вчиться доня,
І син на держзамовлення вступив.

Він теж чатує попід універом -
Де вчаться не дівчата, а моделі,
Там він зустрів - з минулого химеру -
Пересіклись нарешті паралелі.

У нього друга молодість відкрилась,
І повернулась втрачене кохання,
Вона ж самотньо вслід доньці дивилась,
І згадувала власне дівування.

Але коли впізнала кавалера -
Жахнулася вигадливості долі,
Що матір і доньку по черзі звела,
З одним коханцем через двадцять років.