Заглянуло небо у кохані очі,
Дуже трепотіла стомлена душа.
Сяйвом лоскотали зорі так охоче,
І лягали строчки знову про життя.
Засвітилась зірка в очах потонула,
Душа залишилась у полоні мрій.
Тишина осіння долонь доторкнулась,
Обійняла ніжно, щоб зігрілась в ній.
І душа відчула жагу тих обіймів,
Бо вечірня тінь розбила стіну.
А зірки крутились в небі так повільно,
Заглядали в очі, щоб прогнать тугу!!!
У полон мр й
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2021
Свидетельство о публикации №121112108053
Свидетельство о публикации №121112108053
Рецензии