Колись настав зворотній відлік
Цей час прогавила душа
Було і є безмежно рідне,
Та в пустку серце поспіша
І все частіше просить тиші
Шепоче слізно:" Не зашкодь!"
Бо краще плакати і лишить,
Ніж впевнено перемолоть!
І я вже вірити не смію
Не скресне болю ожеледь
Свою в руках тримаю мрію
Затисла так, що диха ледь
І я тону у безнадії
й потусторонності вини душа у темряві міліє
Не бачить світло..
бачить сни...
І небо вниз летить пророче
Хоча ще день в очах не згас
І я боюся, я не хочу
почути:"Вже немає НАС...
Заради тебе відступити
Заради щастя відійти
А далі як без мрії жити,
Як знати що десь ходиш ти?...
Окремо ти ...і я окремо,
І сфер дотичність нульова!?
І що робить коли ця тема на скалки світ мій розбива?
На горло наступити мрії,
Заради... легко говорить!
Душа у темряві міліє...
І серце в прірву знов летить...
21.11.21
Неужели
© Copyright: Людмила Прилуцкая, 2021
Свидетельство о публикации №121112105462
Свидетельство о публикации №121112105462
Рецензии