Из украинской поэзии:
Игорь МУРАТОВ
СЛОВО К ЖИВЫМ
Я к тебе не приду, плоть убита,
И с землею сравняли мой ров,
И в бетонном мешке Моабита
Я погиб. И в Тремблинке я мёртв.
Полетел серым пеплом и дымом
На капустные грядки ничьи.
Чу, зубами грызут молодыми
Кочаны, словно кости мои.
Зондер-мрази.
Кричу, завещаю,
Суеверною памятью мщу:
Не прощал, не простил, не прощаю,
Не позволю простить,
Не прощу!
Ігор МУРАТОВ
СЛОВО ДО ЖИВИХ
Я до вас не прийду, мене вбито,
Із землею зрівняли мій рів,
У бетоннім мішку Моабіта
Я сконав. У Тремблінці згорів.
Полетів сірим попелом-димом,
Капустяні угноїв грядки.
Чув: зубами гризуть молодими
Качани, мов хрумтячі кістки,
Зондер-вбивці.
Кричу, сповіщаю,
Потойбічною пам»яттю мщу:
Не прощав, не простив, не прощаю,
Не дозволю простить,
Не прощу!
Художник: А.И.Китаев
Игорь Муратов - Слово к живым
© Copyright: Марина Ахмедова-Колюбакина, 2021
Свидетельство о публикации №121112009029
Свидетельство о публикации №121112009029
Рецензии