Сон-269

Мені приснилась жіночка-Європа,
Немолода, за років пятдесят,
Вона огрядна, моцна, товстопопа,
І чоловік у неї депутат.

Живуть удвох, як блінчики в сметані,
Масні і пишні, й неповороткі,
Кругом сусіди - скоса поглядають,
На їхній дорогий й красивий дім.

Рознесло даму, що тут говорити,
Але померли в війнах батько й дід,
Які б могли б сказати, як їй жити,
І вигнали б пробігтись за поріг.

Батько закрив би рот і холодильник,
А дід би - пригрозивши пістолетом,
Назвав би голодання не насиллям,
А різновидом строгої дієти.

Бо чоловік - в вербальному вмовлянні
Почасти не знаходить аргументів.
Весь час пасує інтелектуально
В дискусії на двох інтелігентів.

І після перепалок й завіряння -
У негативнім ставленні до їжі -
Два товстуни по згоді, без вмовляння
Сідають наминать курині ніжки.

За першим друге ресторанне блюдо,
За другим - шоколадно-ніжний торт,
І тягнуться липкі пухнасті руки -
Щоб швидше ухопити свій кусок.

Сусіди, заглядаючи у вікна,
На щастя милих й добрих товстунів,
Не можуть без сарказму не радіти -
Що занепав із часом їхній дім.

Бо товстуни не в силі самостійно
Пофарбувати стіни й звести сад,
Не можуть залатать в паркані діри -
Й обрізати старезний виноград.

І потираючи долоні, роблять ставки
На те, кому по смерті товстунів,
Дістанеться старий камінний замок,
Збудований ще за часи дідів.