Лiна Костенко - Дiалог у паризькому салонi - на ру

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Діалог у паризькому салоні":

      Диалог в парижском салоне

– Был где-то Дега́.
– Где? А?
– Дега. Художник. Чудак. Нелюдим.
Плохо ему! С умом ироничным таким
он может сделать дивертисмент
из собственных мучений и бед.
– То для ближних. То – декорум.
Чтобы не быть живым укором.
– Ближним что? Поставляй сенсации.
Нет, – осудят. На смерть. Без кассации.
– Но он и так уж всё равно что мёртв.
Искусство быстро движется вперёд,
его ж картин не видим третий год!
Висит в Салоне всякая лузга.
А где Дега? Вопрос – а где Дега?
– Он где-то один, наш живописец.
У него творческий кризис.
– Что?.. У него творческий кризис?
– Да, у него творческий кризис.
Он написал гениальных танцовщиц.
– Так у него творческий кризис
или он написал гениальных танцовщиц?
- У него очень творческий кризис.
Он уже выбросил танцовщиц.
Он уже  бесконечность пишет.
– Что ж он не выставит свои картины?
– Зачем? Чтоб писали статьи кретины?
– Но ведь бывают в Салоне и люди!
У славы ж голос — как у сирен.
– Для лавров этого мало будет.
Его отклоняет профессор N.
– Профессор N – это ж насморк искусства, насморк!
– К сожалению, от него все зависит. Ясно?
И вообще у нас в Академии
Дега боятся, как эпидемии.
– Он что, мешает чьей-то карьере?
– Нет Моцарта – и никто не Сальери.
– С таким талантом
мог бы стать Атлантом!
– У нас нет неба.
– Но есть потолок.
– Низко сгибаться. Грязен, подпёрт погонами.
– Тем временем искусство кишит эпигонами!
– Кратер утих. Погасли критерии.
Бунтарство перенесли в кафетерии.
А он… Он – лев. В пустыне гуляет.
У него небо. У нас – потолок.
– Он классик?
– Нет.
– Модернист?
– Кто знает...
– Реалист? Романтик? Так кто он, а?
– Кровь у искусства сегодня венозная.
А он отдельно. А он – Дега.

Эмма Иванова.
19.11.2021г.

================================

           Оригінал:
      Діалог у паризькому салоні
          Ліна Костенко

Десь був Деґа.
Де? Га?
Деґа. Художник. Дивак. Самітник.
І те сказати: суспільство — смітник.
Між іншим, ви себе в ньому почуваєте незле.
Але...
Що — але?
Ви теж себе в ньому почуваєте незле.
Ми — про Деґа. Йому погано! З таким іронічним розумом
він може зробити дивертисмент із власної муки.
— То для ближніх. Декорум.
Щоб не бути живим докором.
— Ближнім що? Постачай сенсації.
Ні, — засудять. На смерть. Без касації.
— Але ж він і так все одно що помер.
Мистецтво робить гігантські кроки,
а він не виставляє картин три роки!
Ось, у Салоні, висить всіляка лузга.
А де — Деґа? Я вас питаю — де Деґа?
— Він десь один. Десь на відлюдді.
У нього творча криза.
— Що?.. У нього творча криза?!
— Так, у нього творча криза.
Він написав геніальних танечниць.
— То у нього творча криза
чи він написав геніальних танечниць?
— У нього дуже творча криза.
Він уже викинув танечниць.
Він уже пише безконечність.
— Чому ж він не виставляє свої картини?
— Щоб писали статті кретини?
— Але ж бувають і люди в Салоні!
І в слави ж голос — як у сирен.
— Для лаврів сучасності треба чавунні скроні.
І потім — його відхилив професор N.
— Професор № Це ж нежить мистецтва, нежить!
— На жаль, від нього усе залежить.
І взагалі у нас в Академії
Деґа бояться, як епідемії.
— Він що, заважає чиїйсь кар'єрі?
— Немає Моцарта — ніхто не Сальєрі.
— З таким талантом
міг би стати Атлантом!
— У нас немає неба.
— Хай підпирає стелю.
— Низько згинатись.
Брудна і підперта погонами.
— Тим часом мистецтво кишить епігонами!
— Кратер вщух. Погасли критерії.
Бунтарство перенесене в кафетерії.
А він... Він — лев. Пішов у пустелю.
Він має небо. Ми маєм стелю.
— Він класик?
— Ні.
— Модерніст?
— А хтозна.
— Реаліст? Романтик? Хто ж він, га?
— Кров у мистецтва сьогодні венозна.
А він окремо. Він — Деґа.
----------------------------------  Ліна Костенко
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5649