Лiна Костенко - Заворожи менi, волхве - на русский

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Заворожи мені, волхве!...":

"Заворожи мені, волхве!
Заворожи мені, волхве..."   / Т.Шевченко /

Сидит по обезьяне на звёздах, тут и там.
Респектабельные пилигримы
в комфортабельных машинах
"ходят" по шевченковским местам.
Вербуют вербы в монографии.
Изучают био- и гео-графию.
Охотятся на три тополя в поле...

Интересно, а кто бы из них сумел
пройти путями его доли?

Давайте честно,
не кнопки ж мы и не педали.
Что писал бы Шевченко
в тридцать третьем,
в тридцать седьмом годах?
Видимо, побывав в Косарале,
побывал бы ещё и на Соловках.

Закалённый, заретушированный,
присыпанный землёй, снегами, кремнем,
до сих пор был бы
реа
били
тированный.
Хотя посмертно, зато своевременно.

Свесив с трибуны шутовской колпак
лживое слово судачит.
Было так, было так, было так, было так...
А может быть, было иначе?

"Слышишь, батько?
Слышу, синку!.."
Пропадали ж люди ни за грош.
Перед смертью власть ругал Косынка,
и с ума сходил в тюрьме Кулиш,
Курбас лёг в промёрзшую ту землю!
Мы молчим.
Уставились в багет.
Коль молчаньем душу уяремлю,
то какой же к чёрту я поэт?!

Эмма Иванова.
19.11.2021г.

================================

           Оригінал:
    Заворожи мені, волхве!...
        Ліна Костенко

"Заворожи мені, волхве!
Заворожи мені, волхве..."

Сидить по мавпі на зорях, на місяцях.
Респектабельні пілігрими
в комфортабельних "Волгах"
"ходять" по шевченківських місцях.
Вербують верби у монографії.
Вивчають біо— і гео-графію.
Полюють в полі на три тополі...

А цікаво, багато б із них потрафили
пройти шляхами його долі?

Давайте чесно,
не кнопки ж ми й не педалі.
Що писав би Шевченко
в тридцять третьому,
в тридцять сьомому роках?
Певно, побувавши в Косаралі,
побував би ще й на Соловках.

Загартований, заґратований,
прикиданий землею, снігами, кременем,
досі був би
реа
білі
тований.
Хоч посмертно, зате — своєвременно.

Звісило з трибуни блазенський ковпак
забрехуще слово.
Було так, було так, було так, було так...
А може, було інакше?

"Чуєш, батьку?
Чую, синку!.."
Пропадали ж люди ні за гріш.
Передсмертно лаявся Косинка.
Божеволів у тюрмі Куліш.
Курбас ліг у ту промерзлу землю!
Мовчимо.
Пнемося у багет.
Як мовчанням душу уяремлю,
то який же в біса я поет?!
----------------------------------  Ліна Костенко
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5660