Дорога життя

ШЛЯХИ, ТРИВОГИ Й МІРКУВАННЯ

У кожного власна дорога,
У кожного власні шляхи:
У когось – дорога до Бога,
А в когось – збирати гріхи.

У кожного є діалоги,
Й прохання у всіх є своє.
Не знають де в церкві пороги,
Й не знають хто долю дає.

Хтось просить завжди допомоги,
Хтось захисту молить для всіх.
У кожного свої тривоги,
У кожного шлях свій проліг.

Про Вічність снують міркування,
Сьогоднішнім днем хтось живе,
А в когось – одвічне питання,
Й в життєвім човні з ним пливе.

Багато бува суперечок,
І в кожного правда своя,
Гріхи не збирають в мішечок,
І їх не несе течія.

Потрібна усім нам родина,
І сонце усім хай встає,
Без терня хай буде стежина,
Й життя хай ніколи не б’є.

А комусь – і муза, й натхнення,
Свобода і помахи крил.
Та кожен шукає спасення,
Й буває, що брак своїх сил.

У кожного власна дорога,
Якою доводиться йти,
Та треба завжди допомога,
Щоб шлях не схибивши пройти.

Хтось вірить у силу Господню,
Хтось каже, що сам все дола,
Та тільки б не впасти в безодню,
Й душі не згоріти б до тла.

17.11.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021

        ***

Кожен дорогу свою має,
Яку для себе обирає.
Дехто по ній легенько йде,
Дехто біжить,а хтось повзе.

Комусь вона вкрита квітками,
А іншим тернами і бур'янами
Та кожен ціль в дорозі має
І як іти до неї знає.

Господь усім допомагає,
В дорозі цій оберігає.
Дає терпіння, дає силу,
Любов і віру, і родину.

Тож це усім треба цінити,
Щоби в житті не розгубити,
Як упадеш, то підніматись,
Іти вперед і не здаватись.

18.11.2021 р.

©Стефанія Терпеливець,2021

     ПРОЙТИ ГІДНО

Дорога в кожного своя,
І нею змушені ходити,
Її не змиє течія,
У неї власні колорити.

У кожного своя хода,
Й самі ми швидкість задаємо,
Життя на хвилях нас гойда,
І всі штрихи ми додаємо.

Дорога в когось, мов квітник,
У інших – терня скрізь колюче,
Та кожен до своєї звик,
Хоч кроки робляться болючі.

Суцільні в когось бур’яни,
У когось - вкрита оксамитом,
Та ми не знаєм глибини,
Куди проходимо транзитом.

Господь нам руку подає,
Але не всі це розуміють,
До всього сили додає,
Та гнівом душі десь рясніють.

Бува й багато нарікань,
Не всі ходу аналізують,
Нема у всьому міркувань,
Та ще й над іншими глузують.

То ж треба вчитись цінувать
Усе, що нам в житті дається,
Тверду дорогу прокладать,
Й на ній ніколи не згубиться.

Дорогами усі йдемо,
На них визбируєм каміння,
Що хочем, те і садимо,
А десь обрубуєм коріння.

Дорога в кожного своя,
І тільки нею ми ідемо,
Вона така, немов шлея,
І весь тягар на ній несемо.

Тому із неї не зійти:
На ній –  і радість, і терпіння,
Та треба гідно всю пройти
І чистим залишить сумління.

18.11.2021 р.

*ШЛЕЯ - Частина упряжі — широка смуга, сплетена з мотузків або вирізана з ременю і прив'язана до посторонків, у яку запрягають коней.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021