ЩЕ МЕТУШНІ НЕ ХОЧЕТЬСЯ ДУШІ,
НІ НОВОРІЧНИХ КЛОПОТІВ, НІ ДІЙСТВА.
ЩЕ СПОКІЙ І ДОЩІ - РУШІЙ
МОЇХ ЖИТТЄВИХ СИЛ- БЛЮЗНІРСВО.
ТИ ДИХАННЯМ ЗИМИ НА МЕНЕ ВІЄШ,
ОСІННІЙ МІСЯЦЮ, СЛЬОЗЛИВИЙ ЛИСТОПАД.
ЗУХВАЛИМИ ВІТРАМИ ПОРУЧ РИНЕШ
І ПРІЛЕ ЛИСТЯ КИДАЄШ НЕВЛАД.
ЩЕ ДУШУ ОГОРТАЮТЬ СУМ І ТУГА,
ОСЬ ТАК МИНАЄ ОСЕНІ ПАРАД.
А ЯК ПОКРИЄ ЗЕМЛЮ БІЛА ШУБА,
ТОДІ ВІДЧУЮ Й СИЛОНЬКИ ЗАРЯД.
Я НЕ ОДНА ТАКА- КРАСІ ПОКІРНА.
ТО КОВДРА З ЛИСТЯ,ТО ПУХНАТИЙ СНІГ.
П"ЯНКОМУ ЛІТУ З КВІТАМИ Я ВІРНА,
ВЕСНЯНИЙ ЦВІТ НА СЕРЦЕ ТАКОЖ ЛІГ.
ВСЕ Б ОБІЙНЯТИ,В ЗАКУТОК СХОВАТИ,
ТА ТАК,ЩОБ МОЖНА ВИЙНЯТИ НА МИТЬ.
ВДИХАТЬ КРАСУ, ВУСТАМИ ПРИТУЛЯТИСЬ,
ВІД ЦЬОГО ЗАРЯДЖАТИСЬ Й ДАЛІ ЖИТЬ.НЕТ СУМАТОХЕ
Нет суете
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2021
Свидетельство о публикации №121111700691
Свидетельство о публикации №121111700691
Рецензии