Пожелтевшая страничка

ПОЖОВКЛА СТОРІНКА У КНИЗІ ЖИТТЯ...
ГОРТАЮ,ТАМУЮЧИ ПОДИХ.
БО ЩО НЕ СТОРІНКА-НОВЕ ВІДКРИТТЯ.,
ДЕ СЛЬОЗИ,І ЗАХВАТ,І ПОДИВ.

ВЕСНЯНИХ РОЗЛИВІВ І НЕБА БЛАКИТЬ
ВВІБРАЛИ ЗАКОХАНІ ОЧІ,
А Я ЇМ - ДОМІВКУ У КНИЗІ РОКІВ,
ЛИШЕНЬ БИ НІХТО НЕ ЗУРОЧИВ.

ЧЕРВОНОГО КОЛЬОРУ БІЛЬШЕ ВЗЯЛА-
ПАЛАЛА ЖАГОЮ КОХАННЯ.
ТА ДОЛЯ ПО-ЧОРНОМУ ПОСАГ ПЛЕЛА-
ЖИТТЯ ЗАТИХАЛО ЗІТХАННЯМ.

СТОРІНКА ОДНА ВСЯ ПРОМОКЛА СЛІЗЬМИ :
СИНОЧКА ЗАБРАЛА ЗЛА СИЛА.
А ПОТІМ З ДВОМА ВЖЕ ВДОВИНА СТУПНЯ
ПО ЖАРУ НАОСЛІП ХОДИЛА.

СТОРІНКИ РОЖЕВА - І ВЖЕ НЕ ЩЕМИТЬ.
ЗНОВ ЗОРІ В ЖИТТІ ЗАСІЯЛИ.
А ПОТІМ ПОТУХЛИ,ПОЖУХЛИ У МИТЬ,
БО ЧОРНІ ЗНОВ КРУКИ КРИЧАЛИ.

ТО ВГОРУ,ТО ВНИЗ ТАНЦЮВАЛА КРИВА.
ТО ПЕСТИЛА,ТО РОЗРИВАЛА.
ТА ТІЛЬКИ СПОКІЙНОЮ ДОЛЯ МОЯ
НІКОЛИ В ЖИТТІ НЕ БУВАЛА.

МОВ ВИЦВІЛІ НОЧІ НА СКРОНІ ЛЯГЛИ
МИНУЛІ ЛІТА СЕРЕБРИСТІ..
ТА ДОЛЯ ВСЕ ТАК ЖЕ КЕПКУЄ - КВІТЧА
ОСІННІМ ЛИСТКОМ І НАМИСТОМ.

ВКЛОНЯЮСЬ НИЗЕНЬКО І ДОЛІ, Й ЖИТТЮ.
ЯК ТІЛЬКИ УМІЛИ - НАВЧАЛИ.
А Я ВЖЕ ЗАКІНЧУ СУМНУ ЦЮ СТАТТЮ,
ЩОБ ДІТИ Й ОНУКИ ЧИТАЛИ.