ВЖЕ БАГРЯНІ РИЗИ ПОСКИДАЛИ
В ПАРКУ ПИШНІ КЛЕНИ Й ЯСЕНИ.
І ДУБИ СТАТЕЧНІ СИВІ СТАЛИ,
А БЕРЕЗИ ГОЛІ І СМІШНІ.
А ВІЛЬХА З МОРАЛОВИМ ПОКРОВОМ
ПРИТУЛИЛАСЬ БЛИЖЧЕ ДО СТІНИ.
ДИВИТЬСЯ, ЯК В ВАЛЬСІ ЗАКРУЖЛЯЛИ
ВИШЕНЬКИ ЧЕРВЛЕНОЇ СИНИ.
АЛИЧА РОЗПУСНИЦЕЮ СТАЛА,
ВИСТАВИЛА ТІЛО НАПОКАЗ.
ЗАКВІТЧАЛА ОСІНЬ - І ЗАБРАЛА,
ЩЕ Й ШЕПТАЛА: "ТІЛЬКИ БЕЗ ОБРАЗ"
КРАСЕНЬ ПЛЮЩ ПИШАЄТЬСЯ СОБОЮ,
ЗАЧІПАЄ КОЖНОГО НАГВАЛТ.
АБРИКОСАМ НЕ ДАВАВ СПОКОЮ,
ВСЕНЬКЕ ЛІТО ОБІЙМАВ НА ЖАРТ.
ТО СТУПАЛА ПАВА ОБЕРЕЖНО-
ОСІНЬ ВЕЛИЧАВОЮ ПЛИЛА.
А ТЕПЕР ЩАСЛИВОЮ БЕЗМЕЖНО
З ВІТРОМ БУЙНИМ ДУШУ ЗВЕСЕЛЯ.
РІЗНОБАРВ"Я КОЛЬОРІВ ОСІННІХ
КОЖЕН БУДЕ В СЕРЦІ ЗБЕРІГАТЬ.
З ЛИСТОПАДОМ, БРАТИКОМ ЦАРІВНИ,
МОВЧКИ БУДЕМ ЖИТИ І ЗІТХАТЬ.
ПОКРОВ-2. поет. Листя дерев.
спокОю-авт.
Багряные ризы
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2021
Свидетельство о публикации №121111700610
Свидетельство о публикации №121111700610
Рецензии