Лiна Костенко - Я пiшла як на дно... - на русский

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Я пішла як на дно. Наді мною свинцеві води...":

Я пошла как на дно. Надо мною свинцовые воды.
Только призраки ив омывают тропинки уклон.
Захлебнулась, упала раскаченным звоном свободы —
как с немой колокольни врагами обрезанный звон. *

Погружаюсь в песок. Может, во временах потомных,
кто-то вспомнит когда-то и тихо меня позовёт.
Чудо-рыбы и тучи, и тени быков бетонных —
все плывёт надо мной... плавно всё надо мною плывёт...

А мне снится мой храм. Снятся мне купола золотые.
Высоко в синем небе обугленной веры кресты.
Как мне холодно здесь. Но хотя бы здесь нету тины.
Глубина, она что? – она, в общем, сестра высоты.

Я учусь умирать. Забываю я голоса тоны.
Леденеет река, не качает ленивой волной.
Но зато хоть одно: уж в мои утонувшие звоны
ни один не ударит звонарь в праздник Пасхи не мой.

Эмма Иванова.
17.11.2021г.
-------------------------------
* здесь "звон" - синоним к слову "колокол".
================================

              Оригінал:
      Я пішла як на дно. Наді мною свинцеві води...
            Ліна Костенко

Я пішла як на дно. Наді мною свинцеві води.
Тихі привиди верб обмивають стежку з колін.
Захлинулась і впала, як розгойданий сполох свободи,
як з німої дзвіниці обрізаний ворогом дзвін.

Я вгрузаю в пісок. Може, десь там, в часах потомних,
хтось, колись, пригадає і тихо мене позве.
Дивні риби, і хмари, і тіні биків бетонних —
все пливе наді мною... усе наді мною пливе...

Мені сниться мій храм. Мені сняться золочені бані.
У високому небі обгорілої віри хрести.
Мені холодно тут. Та принаймні — ніякої твані.
Глибина, вона що ж? — потойбічна сестра висоти.

Забуваю свій голос. І вчуся тихо конати.
Крижаніє ріка. Вже немає ні хвилі, ні хмар...
Та зате хоч одне: перетлілі мої канати
в не мої Великодні не сіпає жоден дзвонар.
----------------------------------  Ліна Костенко
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5758