Колись (нещодавно?) можливо у сні
Я чув відчайдушні чужі голоси.
Не міг зрозуміти, що кажуть мені,
Фрагментами щось: «збережи і спаси».
Швидка у дорозі (я викликав? нє?)
Чомусь мене пам’ять підводить і тут.
І ґвалт голосів мене боляче б’є:
«Зроби хоча б щось, Пресвятий Робін Гуд!»
Ніяк не прокинутись. Страх. Маячня.
Гучніше лунають неясні слова
І душать мене мов страшенна змія;
Ще трохи - і лусне моя голова…
З глузду напевно з’їжджають ось так…
В кого рушниця висить на стіні —
Той розпізнає у цьому свій знак,
І навздогін за Кобейном… (чи ні?)
І раптом все стихло. Все зникло. І я.
Нічого навколо. Кінець.
Епілог:
«Ну що ж, любі друзі, новина така:
Сьогодні трагічно загинув наш бог.»
Епiлог
© Copyright: Настя Булавка, 2021
Свидетельство о публикации №121111605094
Свидетельство о публикации №121111605094
Рецензии
Умираю Боги...умирают...
Мы их хоронить не успеваем
Мы за ними двери закрываем
И без них становимся врагами...
Мы без них по новой начинаем
Перекраивать событий нити
Мы без них друг друга ненавидим...
Мы без них друг друга убиваем...
Наталья Глазунова-Моисеева 05.09.2023 12:11 • Заявить о нарушении
Мы их хоронить не успеваем
Мы за ними двери закрываем
И без них становимся врагами...
Мы без них по новой начинаем
Перекраивать событий нити
Мы без них друг друга ненавидим...
Мы без них друг друга убиваем...
Наталья Глазунова-Моисеева 05.09.2023 12:11 • Заявить о нарушении