Вже білим покривалом покрита голова
І думки вже зовсім не такі як в юності були
Та їх вже ми не вернемо назад
Бо вже зайшов у душу листопад.
Як із дерев у листопаді опадає листя
Так і наші думки летять кудись у даль
І вже немає в нас того натхнення
І залишається в душі одна печаль.
Печаль від того, що не можем як колись
Думки свої поєднувати з ділом
Але сумні думки навіщо нам здались
Нехай вони розвіються вітрилом.
Уже белым покрывалом покрыта голова
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2021
Свидетельство о публикации №121111603069
Свидетельство о публикации №121111603069
Рецензии