Хвора самотою...

Я як невчасна розхристана осінь
Смичу платок на замерзле плече
Знервовані рухи, втомлені очі
Пустка  саднить, комом в горлі дере...

В вересні барв щедрувала охочим
Ніжила  сміхом, пашіла теплом...
В жовтні в очікуванні тяглись ночі –
Чекала на свято сюрприз-не було.

Й сам не прийшов, не зігрів у обіймах...
Час чи можливості ти  не знайшов?..
Та хіба все це наразі важливо?
Сніг листопадовий б’є у вікно...

Я як невчасна розхристана осінь
Смичу платок на замерзле плече
Знервовані рухи, втомлені очі
Пустка  саднить, комом в горлі дере...

15. 11. 2016


Рецензии