Я щиро так радів за них обох,
за те, що їм зустрітись пощастило,
що їх звела удвох небесна сила,
за те, що дарував їм зустріч Бог.
Я бачив, як їм хороше удвох,
їм, що не вміють розривати руки,
кому доба розлуки – вічність муки,
тому не прагнув їх розлуки Бог.
Ми днями йшли крізь жовтий парк. Утрьох.
Вони удвох – попереду далеко.
Я йшов за ними – на душі так легко,
і листя кидав нам під кроки Бог...
Я щиро так радiв за них обох
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121111507894
Свидетельство о публикации №121111507894
Рецензии