Стиглої полуниці
присмак на спраглих устах,
там десь шугають птиці
в ночі небесних стрихах.
Чи найкоротшої ночі
стане розлити жагу?
Спрагло дивитися в очі,
втримати линву тугу?
Тіні казяться на стінах,
хто вони, де вони, де?
Кара ото, чи спасіння -
Сонце допоки зійдЕ.
Завтра іще всенеосінь,
літа продовжиться шал,
нам того певно не досить,
тільки б забути печаль…
Стиглоi полуницi присмак на спраглих устах...
© Copyright: Фиолетта, 2021
Свидетельство о публикации №121111507335
Свидетельство о публикации №121111507335
Рецензии