Не те щоби справжня повія,
Не враз з усіма у постіль.
Шепочуть все ж люди чужиє
Пагані слова звідусіль.
І ось вона заміж вихадить,
Кидає гуляти легкО
І в муках дитиноньку родить
Білявого,
наче батькО.
Неначебто
содою з милом,
БуцІм-то лахміття зняла,
Вона обтрусила і змила
Все те, чим була забруднена.
Пишаясь красою жорстокой,
СебЕ по бульвару пасе,
Іі чоловік синьоокий
Блондина-дитину несе.
Злорадний, запеклий, скажений
І хитрий
бульвар
зажурив:
То син її,
в муках роджений,
Її від образ заслонив.
Борис Слуцкий С нашей улицы
© Copyright: Николай Андреевич Гардба, 2021
Свидетельство о публикации №121111400763
Свидетельство о публикации №121111400763
Рецензии