Блискавицi серця xciii, в танцi думок

1.

за дверима
бідкається день
у душі безхатченка
вмирає
Божий крик
невтомлено краде
замітає всі сліди
до раю
мокрі справи
погляди сухі
сон принишкнув
голкою у сіні
з висоти нелатаних дахів
жалюгідна мить
скидає тіні

2.

на сторожі
дій без потрясінь
на межі
терпцю і мордобою
визріє
у всій своїй красі
відстань
продиктована юрбою
і знайдеться
на розп'яття він
в кого світла
на сто сонць
у слові
у терновому вінку
із війн
і хрестом
отесаним в любові

3.

зачіпаюся
за мертвий сон
як пір'їна
за гойдливу гілку
та
малює на воді ласо
у душі стає
дедалі мілко
в ній
чуби видніются
тих міст
про які лиш я
дойотно знаю
де моя ходьба
у повний зріст
а терпінню
ні кінця
ні краю

4.

не спиняй
налякані думки
не пірнай у мене
просто
сліпо
надто вже
потік обав стрімкий
ми ще глиняні
і Бог нас ліпить
ми ще паростки
майбутніх злив
і наповнені вогнем
нікчеми
серед нас немає
добрих
злих
поміж нами
тільки мить
едемна

5.

поміж нами
тільки тиші сум
невблаганної
як сонця старість
я до тебе йду
тобі несу
незаслужену
іще не кару
я тобою дихаю
і сню
впізнаю
у кожнім русі
в кроці
ти
мій дим
що тане
без вогню
і розрада
на вазі емоцій

6.

опадає листя
не біда
не вина моя
що дотик тлінний
я б за нього
три зими віддав
та три дні
молитви на колінах
та почути нікому
її
а збагнути незворотне
важко
щоб
не було боляче мені
відкорковую
надійну пляшку

7.

я схиляюся
до тих думок
що сорокам
на хвости не сядуть
відчеканюю
непевний крок
і даю собі
в безслів'ї раду
повертаюся
у ті часи
де батьки
пливуть
в повільнім танці
напувають серце
голоси
неймовірно
неповторний
стан цей

13 Листопада, 2021