Усе мине... За рік, за два – мине...
І біль. І сум. І нежид. І тривога.
І прийде, із молитвою, від Бога
велична радість, що спасе мене.
Кажу «усе мине», а в глибині
утомленого спогадами серця –
надія, що найкраще не минеться
і вічно буде спокоєм мені.
Але не знати точно, де межа,
між тим, що хоче серце і не хоче...
Здіймаю до ікони неба очі,
і бачу час, що в вічність поспіша...
Усе мине... За рiк, за два - мине...
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121111308206
Свидетельство о публикации №121111308206
Рецензии