Казковi квiти на камiннi

     КАЗКОВІ КВІТИ

Неначе айстри, квіти на камінні,
Мов хризантеми ніжні, наче сніг,
Такі красиві, але не осінні,
Мороз таке зробити тільки зміг.

Красиві, пишні, мов в саду на клумбі,
Зібралися, неначе, на парад,
Неначе кожна з них на іншій тумбі,
За ніч такий створивсь на річці сад.

Як чародій зумів красу створити
І чарами якими володів?
Так садівник не зможе посадити.
Для кого це створити захотів?

Неначе рай квітковий простелився,
І кожна квітка в нім – це є шедевр,
Красою чародій цей поділився.
Який для цього він робив маневр?

Мов гострий язичок, пелюстка кожна,
Такий тендітний, крихітний, тонкий.
Та як таку красу створити можна?
Створили сад заквітчаний такий.

Так хочеться до квітів доторкнутись,
Бажання у красі цій загадать,
Щоби воно могло насправді збутись.
Та хто ж буде за ними доглядать?

12.11.2021р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021

         ***

Зустрілися сонечко, вітер і дощ
І квіти рішили садити.
Не був лиш запрошений в гості мороз,
Без нього рішили творити.

До сонечка тягнуться квіти усі,
Їх  дощ , від душі, поливає
І вітер, дивуючись їхній красі,
Краплинки пестливо здуває

Мороз теж задумав квітки посадить.
Для цього взяв річку й каміння.
Такі хризантеми зумів він створить,
Захоплює всіх його вміння.

У кожній порі є свій чарівник,
Що знає коли чарувати.
Він творить, він вміє і він мабуть звик
Природу в красу одягати.

12.11.2021 р.

©Стефанія Терпеливець, 2021

        НАЧАКЛОВАНА КРАСА

Творців прекрасного багато,
Які красу вміють творить,
Творіння кожне, наче свято,
Й бажання творчості горить.

Красу творить вміє природа:
І сонце, й вітер, і мороз.
У чомусь легка прохолода,
А є краса і злив, і гроз.

Та саме тут мороз чаклує,
Він садить квіти не в саду,
Ще й кожну ніжно поцілує.
І робить все це доладу.

Красиві квіти посадивши,
Вдихнувши в них життя й любов,
І на камінні залишивши,
Не мав ні з ким ніяких змов.

Пелюстка кожная колюча,
Але вони не запашні,
Творця робота є блискуча,
Та жаль, що зникнуть навесні.

Тут все разом: вода і вітер,
І вміння того чаклуна,
Така краса – зимові квіті,
Така красива дивина.

12.11.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021

             ***

Казкові квіти на камінні
Мороз за ніч такі створив.
Вони, звичайно, не осінні,
Бо їх ніхто там не садив.

Як він зумів красу створити?
Яким талантом володів?
Таке не можна пояснити,
А цього кожен би хотів.

Мороз створить шедевр не полінився,
Зробив, за ніч, казковий сад.
Неначе рай квітковий простелився,
В нім квіти розмістив мов на парад.

12.11.2021 р.

©Стефанія Терпеливець,2021

      НЕЗВИЧАЙНІ КВІТИ

Казкові квіти на камінні
Творив мороз їх цілу ніч,
Він мав великеє терпіння,
І не зімкнув на хвильку віч.

Красу зумів таку створити,
Талантом вміння володіть,
Бажання квіти посадити,
Як посадив – сказав: «Ростіть».

Вони росли і розквітали,
Ставали пишними усі,
Мов на параді танцювали,
Та не вмивалися в росі.

Та й чародій на них дивився,
Радів за те, що він створив.
Де ж чарів він таких навчився?
Красу таку для нас відкрив.

Він довго буде поряд з ними,
Пелюстки буде поправлять,
Та хоч вони не є живими,
Зате зумів нас здивувать.

Така краса в казках буває,
А ми побачили ось тут.
Життя у кожну з них вдихає,
Та люди квітів цих не рвуть.

Тому що квіти незвичайні,
Хоч виглядають, мов живі,
До того ж бо такі осяйні,
Немов красуні польові.


13.11.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021