Дощ – за вікном, і затишок – в оселі:
Я, ти, наш кіт і домовик в кутку.
Співучі, ніжні, втішені, веселі
П’ємо із келихів любов п’янку.
Закоханії майже до безтями
Пірнаєм в прірви лагідних очей.
Розкрилені навстіж всі вікна й брами –
Найщасливіші ми з-поміж людей!
...З-поміж людей: тих, що живуть і жили.
З-поміж людей, і квітів, і птахів...
І що з того, що блякне усміх милий?
І що з того, що нам бракує слів?
І що з того, що ми поміж світами
Завмерли й нічичирк: ні в тих, ні в сих?
І що з того, що бачим не очами?
Що очі твої згасли, голос стих?
І що з того, що дощ іде надворі?
...Йде обертом від щастя голова...
Вдивляюсь пильно в обриси прозорі
І вірю в незбагненнії дива.
29.11.05 – 17.12.05
Танок з Ангелом
© Copyright: Наталка Змиивна, 2021
Свидетельство о публикации №121111300417
Свидетельство о публикации №121111300417
Рецензии