В листопад загорнусь

В листопад загорнусь журавлиний,
нехай там, в глибині, відболить,
в'ється круком пітьма за дверима,
проганяючи неба блакить.
В листопад загорнусь, наче в диво,
вип'ю осені терпкість хмільну,
він мене огортає дбайливо,
і я вкотре у ньому тону.
Смак солодкий зникає й тривожить
листопадових днів гіркота,
в літо зрілість вернутись не може,
осінь вперто рахує літа.
В листопад загорнусь, заховаюсь,
нехай світ зачекає на мить,
хоч від літа я не відрікаюсь,
осінь ниткою в серці бринить.
Пломеніє багрянцем на ґанку
листопадових днів благодать,
хочу випити їх до останку,
щоб зимою по краплі віддать.
Листопадові вірші поети
заримують в банальні рядки,
та вітри не оцінять сонети,
розірвавши на клапті листки.
Десь і мій так блукатиме світом,
рудокосій панянці на сміх,
хоч сумує він трохи за літом,
та покірно лягає до ніг.
В листопад загорнуся, не каюсь,
пломеніють карміном вуста,
я багрянцем густим причащаюсь -
світом осінь іде золота.


10.11.2021