І знову за питанням «ти готовий?»
лишень недоля власних перспектив
знайти хоч щось в Його масштабах Слова,
з яким вмирав в ілюзії, що жив…
І знову речі, заходом прикриті
від ліній сходу, брешуть про весну
як шанс на вічність, сховану у миті,
і унікальну в суті множину…
І знову ти, невпевнено забутий,
малюєш зорі чорним олівцем
й ковтаєш світ як істини отруту,
себе відчувши зрадженим митцем…
Знову
© Copyright: Александр Ноцкий, 2021
Свидетельство о публикации №121111001739
Свидетельство о публикации №121111001739
Рецензии
