Лiна Костенко - Храми - перевод на русский

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Храми":

            Храмы

Мой дед Михайло был храмостроитель.
Он строил храмы весь свой долгий век.
Он был монах и с дьяволом воитель,
аскет, богоугодный человек.

Он был отшельник. Очень был суровый.
Меж Богом — чёртом душу не двоил.
И поминают до сих пор в соборах —
храмостроитель Михаил.

Он жил в земле, молчащий не во злобе.
Трудился сам, людей не нанимал.
Работал он до пота на возлобье
и денег в руки отроду не брал.

Те тридцать сребреников ощущал он зримо -
то грех, то слёзы девы Мириам.
Он был святой. Он жил непогрешимо.
И не за деньги возводил свой храм.

Резьбил алтарь, сбивал из досок паперти,
клал палец свечки ночи на уста,
где из рисунков, тонких, словно папоротник,
светился лик распятого Христа.

Он ставил хоры, амфоры, амвоны.
В епархию за ладаном гонял.
А чтоб раскатистей звучали звоны,
шпиальтера он к меди добавлял.

Он строил купол, не сошедши с места.
Он жесть кроил на ромбы, как сатин,
когда стоял над кельей полный месяц,
как будто нимб, потерянный святым.

Таскал он камни, чтоб построить брамы.
Строгал божник... Он зА полночь не спал...
И так, построив в мыслях свои храмы,
торгующих из храма изгонял.

Эмма Иванова.
02.11.2021г.

================================

           Оригінал:
             Храми
        Ліна Костенко

Мій дід Михайло був храмостроїтель.
Возводив храми себто цілий вік.
Він був чернець, з дияволом воїтель,
печерник, боговгодний чоловік.

Він був самітник. Дуже був суворий.
Між Богом — чортом душу не двоїв.
І досі поминають у соборах:
храмостроїтель Михаїл.

Жив у землі, мовчущий не во злобі.
Труждався сам, нікого не наймав.
Він працював до поту на возлоб'ї
і грошей зроду шеляга не мав.

Ті тридцять срібних теж були грошима.
Це гріх. Це сльози діви Міріам.
Він був святий. Він жив непогрішимо.
І не за гроші будував свій храм.

Різьбив вівтар, збивав тесові паперті,
клав палець свічки тиші на вуста,
де з малювань, тонких, як листя папороті,
світився лик розп'ятого Христа.

Він ставляв хори, амфори й амвони.
В єпархію по ладан дибуляв.
А щоб кращіше бамбиляли дзвони,
шпіальтеру до міді добавляв.

Він баню зводив, не зійшовши з місця.
Він бляху в ромби краяв, мов сатин,
коли стояв над келією місяць,
блідий, як німб, загублений святим.

Тягав каміння — мурувати брами.
Стругав божник... За північ не куняв...
І так, у мислях збудувавши храми,
торгующих із храму виганяв.
----------------------------------  Ліна Костенко