Я тепер не така...
Хоч залишились всі давні звички,
Як раніше люблю я одна
Посидіти в траві біля річки.
Співчуваю собакам, бомжам,
І надіюсь, як завше, на диво...
Почуваюсь і досі дівчам,
І тому я, напевно, щаслива!
За плечами, як гори, роки.
Попереду маячить надгробок,
У житті, як на хвилях ріки,
Я ще борсаюсь... Ох, твердолоба!...
А від суєтних звичних дум,
Що у голову вітер надує,
Усміхнусь: не життя, а лукум!
Лиш про безліч помилок шкодую.
Свидетельство о публикации №121110806235
Замечательно написала!
Обнимаю с любовью!
Елена Беспалова 3 12.11.2021 09:01 Заявить о нарушении