Як навчитися жити,
Жити і не тужити,
Холодом і дощем?
Як навчитись не плакати,
І не вважати втратами,
Те, що розбилося вщент?
Є парасолька добра,
Є ще старенька торба -
Стане мені в біді!
Йтиму сама під хмарами,
Буду грітись Стожарами,
В сірі, холодні дні.
Як наплюють у душу,
Очі свої чи заплющу,
Вирину із вогню?
Вирву ноги з корінням,
І під ясним промінням,
Легко сама задзвеню..
Вірю в життя і безсмертя!
Але треба й померти
Якось одного дня.
І хоч життя незавидне
Тільки мені не обридне ,
вся оця метушня
Як навчитись жити...
© Copyright: Валентина Козачук, 2021
Свидетельство о публикации №121110806090
Свидетельство о публикации №121110806090
Рецензии
Ох, Валечка, Господь, видимо, потерями помогает нам не прилепляться к земному, обращая нас к вечному! Это хорошо, что жизненный огонь в тебе не иссяк! Значит чувствуешь себя полезной и нужной!
Здоровья тебе, дорогая, и твоим близким!
Елена Беспалова 3 12.11.2021 09:07 • Заявить о нарушении
Здоровья тебе, дорогая, и твоим близким!
Елена Беспалова 3 12.11.2021 09:07 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.