Художественный перевод 122

Не говори печальними очима
те, що бояться вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.

Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
Ліна Костенко.

Не говори со мной глазами так, что больно
Душе ранимой, хоть растерянно молчишь.
Так возникает нежность томно- самовольно ,
Как пред грозою устрашающая тишь.

Ты, словно сон, или фантазии цунами ?
Иль на челе бесстрастном- чар недобрых мгла?
Какая радуга стояла между нами !
Какая пропасть меж сердцами пролегла !
Елена Ющук


Рецензии