Щось за обрієм
Вабить своєю мінливістю,
Своє непрочитаною чуттєвістю,
Немов книга на вітрині.
Щось на небокраєм
Таке чарівне, містичне,
Таке довершене,
Таке відкрите, і світ зітхає
Вітрами та буревіями,
Кожен із нас знає, де заховатися,
Та час циклічний,
Тепер із ним би наодинці зостатися.
Час закликає бігти за обрій далекий,
Туди, де сни ховаються в піднебессі,
Де танець свій чарівний розпочнуть лелеки,
Де серце так тихо й натхненно б'ється.
Щось за обрієм розганяється
І шасі прибирає хутко,
Щось за обрієм - доля нова, нові світи,
Нові хвилі й хмари з перламутру.
Втеча
© Copyright: Марина Чиянова, 2021
Свидетельство о публикации №121110703425
Свидетельство о публикации №121110703425
Рецензии