Ранок
що вже пожовкло… П’ю минулого імлу…
Думки холодні, як камінчики в намисті,
що добрі руки одягли на шию злу…
Збираю краплі… Розминаюся із небом,
в якому згасли жовті зорі… Й відчува,
що маю все… що нині ніц мені не треба…
що я живий, допоки, рідна, ти жива…
Всміхаюсь людям… Розкладаюся по римам
своїх віршів… Чекаю теплої зими…
І прокладаю тихо мріями своїми
шляхи до світла із брехливої пітьми…
Свидетельство о публикации №121110603354
Станислав Кривда 18.11.2021 09:24 Заявить о нарушении
Станислав Кривда 18.11.2021 10:05 Заявить о нарушении