То не сум, не сплін осінній -
Тепла втіха огортає!
Спогади дитинства тінню
Промайнули... і зникають
У далекім травні гожім.
Той же парк. Іде дівчатко.
Як воно на мене схоже!
Молоді ще мама з татком.
Людно, музика лунає,
Сміх, кружляють каруселі -
Вжууух!!! Аж серце завмирає!
Всі щасливі та веселі...
Мить... А осінь золотава
Тихо шепче листопадом -
Наче те дівча русяве,
Усміхаюся їй радо.
То не сум, не сплiн осiннiй
© Copyright: Петренко Ольга, 2021
Свидетельство о публикации №121110509005
Свидетельство о публикации №121110509005
Рецензии