Хто не жив на селі, той не знає, як пахнуть грушки.
У садочку бабусинім пахне антонівка снами.
І у глечику пальчиком можна ловити вершки.
І до вечора пахнути цими смачними вершками.
Той не знає блакитних Карпат, хто не жив на селі,
хто уранці не йшов понад Прут зустрічати світанки,
хто не кликав гуцульськеє сонце в ранковій імлі,
хто із променем першим не грався у ніжні оманки.
Навіть бігання день на селі, навіть тихая ніч –
все з дитинства у серці навік завмирає і гріє...
Лиш в Карпатах почуєш, як тихо луна зусебіч
той гуцульський рядок: «Понад Прутом – моя Коломия»...
Хто не жив на селi, той не знае... Гуцулiя
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121110507329
Свидетельство о публикации №121110507329
Рецензии