Надвечiр, я
Тане спекота повільно навкруг.
Пахощі сіє садочок вишневий.
Вітер від ставу несе свіжий дух.
Барви тускніють і гублять яскравість.
Чуйно цикад, цвіркунів у траві.
І соловейко в садочку на радість
Пісню вечірню затьохкав, завів.
День сиротливо у сутінках ходе,
Вже розлучився із сонцем своїм.
Тож відпочити з’явилась нагода,
Він вже не білий, а сірий, як дим.
Ніч опускається зверху на крилах.
Гомін зникає, стихає гучний.
Зорями рясно все небо укрило,
Місяць повільно зійшов золотий.
Свидетельство о публикации №121110506472