Навіяне падолистом
елегія
Ой літа мої літа,
Не летіть так швидко,
Дні із Сонечка світань –
Аж з дитинства нитка...
ПОлоси життєві шлють
Небеса й самі ми,
Творимо ще й кажем – будь!
В цім театрі мімів.
Як й осіння заметіль
Срібла листу й злата –
Сипле килими, покіль,
До життя палати.
Радість – найцінніша суть
В серці поряд з Богом
І любов не проминуть,
Йдучи монологом...
05.11.2021р.
Навиянэ падолыстом
© Copyright: Вячеслав Шикалович, 2021
Свидетельство о публикации №121110502613
Свидетельство о публикации №121110502613
Рецензии