Сумно, бо закохана до болю,
ти випуств мене на волю,
звільнив від пут сталевих,
і чобіт металевих.
Сумно, що різночасся є перешкодою,
пишаюся твоєю вродою
і тихо мрію,
зростити хочеться надію.
На зустріч і палкі поцілунки,
та поміж нами дівчата стрункі
та вродливі,
бо молоді й звабливі.
Закохана, з сивою косою,
не витримаю двобою
з красунею, що поміж нами,
і довгими як вічність роками.
Закохана
© Copyright: Валентина Островська, 2021
Свидетельство о публикации №121110409198
Свидетельство о публикации №121110409198
Рецензии