Хухарiвна з маленького кару

Десь у лісі - лісничівка
На полонині - колиба
З-під світанку, з надвечір'я
Всім знайомого штибу
Туман ходить й наспівує
Пісню невизначеності

Коли повітря стає рідиною
З'являється роса і оприявнюються дивні пахощі
Тоді й вона стає собою
Бавиться як ти
Збирає те, що не збирається
А потім - збирається у хащі

Це маленька хухарівна
Вона дивно народилась
З твердого каміння
З рожевого проміння
З виру
Весняної повені і літніх гроз

Для чого створена вона?
Цього ніхто не зна
Та й не для того, щоб знати

Не для того, щоб впіймати
Чи вбивати для хати
Та й не для того, щоб забути
Чи жбурнути сміттям

Ніхто-ніхто не зна
З яких дворів чи карів
Народжується весна
і хухарівна

Вона маленька й пухнаста
І дуже хвилюється й тремтить
За кожного з нас
Дуже-дуже дивне створіння

У неї вуха - щоб чути
А очі - щоб бачити
А тіло маленьке й тремтливе - щоб відчувати
Не така як ми

Тільки-тільки у такому місці
Де колись лежав льодовик
А зараз - таємниче озеро
Вона могла народитись

Що хотіла б хухарівна?
Цього теж ніхто не зна
Бо ж на це питаннячко
Відповідь сповна
Вже лежить у карі
Як двоє у парі
Як німа сльоза

Чи не лежить, а тече
Ця відповідь хухарська
Всі хухи її знають
Будь ласка - ось

Живіша за живе
Реальніша за Реальне
Як і усяка хухарівна
Сміється над сакральним
Своїм кришталевим сміхом-дзвіночком
Сміється як розганяє ідолів
А поряд - тече

Хтось бачив хухарівну в момент сміху?
Може й втік як зайчик
Бо важко подивитись у своє відображення
В тому карі

Хухарівна як тваринка, але не зовсім
Бо у неї дивні очі дитячі
Які воліли б усе більше знати
Але не "що це значить?"
А "як не спати?"
"А де Тато?"
"Як мені не стратити?"...

Та хухарівна весела
Бо там, де вона народилась
Пролилися сльози, Божа милість
І просто краса

Живіша живого
Реальніша Реального
Найдалекіша й найближча
Найпростіший парадокс
Народив її
Десь високо у небі
Й глибоко на дні

І тому хухарівна собою
Каже "не журіться"
Бо годі шукати криниці
Якщо щось лежить на поверхні
На такій ось-тут
Те саме, що й високо у небі
Що й глибоко на дні