Боляче, як мені боляче,
Хочеться вити, як звір...
Ти прибери усе ко'люче,
Ти у мій усміх не вір!...
Порожньо в світі, так порожньо
Без твоїх рук і очей,
Чому отак усе, боженьку,
світла таїна ночей,
наших цілунків розвіяна?
Більше не в парі серця?...
Думи спокійні й розмірені?
Розум немов у мерця???
"Ні", ще раз " ні" серце шарпає
Крига твоїх тихих фраз,
Кров з мого серденька крапає,
Знову сльозами зайшлась...
Вірити хочеться, вірити,
Що я потрібна, як вдих,
Годі обра'зами міряти,
Щастя надій золотих...
Гаряче , в серці так гаряче
Хочеться вити, як звір...
Щось в своїм серденьку маючи,
Більше люби, більше вір....
Больше люби...
© Copyright: Людмила Прилуцкая, 2021
Свидетельство о публикации №121110406269
Свидетельство о публикации №121110406269
Рецензии
