Спаси мене...
І від дощів холодних, марних захисти.
Хоч і сама не знаю ще до ладу
Чого я хочу... Та мене застережи
Від зла і суму, і дурного ока...
Давай посидимо в альтанці у саду,
Дивись, ця слива, як циганка чорноока
Схилилась й плаче, відчуваючи біду...
Як сумно... Скільки вже опало листя,
Засипало альтанку, стіл, стежки.
Після дощів земля така смолиста,
А ти далеко - аж на відстані руки.
Зігрій мене, у тебе теплі руки,
Ти пам'ятаєш вірші Блока про любов?
Як тихо тут під вечір. Тануть звуки...
Лиш гілка стукає в вікно серед розмов.
Свидетельство о публикации №121110305585
Спасибо за впечатляющую мелодичную грусть стиха, за твой неподражаемый авторский почерк!
Да хранят тебе НЕБЕСА ВСЕБЛАГИЕ и защищают от всех невзгод!
Душевной благодати тебе, уюта и тепла и неизбывной радости сердечной и вдохновения!
Обнимаю тебя, родная, с неизменным восхищением и с Любовью.
Шувалова Татьяна Григорьевна 05.11.2021 19:21 Заявить о нарушении
Так приятно и радостно от твоих трогательных, нежных пожеланий!
Взаимно- всего самого чудесного тебе!
Обнимаю нежно, сестричка!
Валентина Козачук 12.11.2021 18:20 Заявить о нарушении