Спаси мене...

Спаси мене від цього листопаду,
І від дощів холодних, марних захисти.
Хоч і сама не знаю ще до ладу
Чого я хочу... Та мене застережи

Від зла і суму, і дурного ока...
Давай посидимо в альтанці у  саду,
Дивись, ця слива, як циганка чорноока
Схилилась й плаче, відчуваючи біду...

Як сумно... Скільки вже опало листя,
Засипало альтанку, стіл, стежки.
Після дощів земля така смолиста,
А ти далеко - аж на відстані руки.

Зігрій мене, у тебе теплі руки,
Ти пам'ятаєш вірші Блока про любов?
Як тихо тут під вечір. Тануть звуки...
Лиш гілка стукає в вікно серед розмов.


Рецензии
Милая Валечка, до чего же душевно и трогательно!
Спасибо за впечатляющую мелодичную грусть стиха, за твой неподражаемый авторский почерк!
Да хранят тебе НЕБЕСА ВСЕБЛАГИЕ и защищают от всех невзгод!
Душевной благодати тебе, уюта и тепла и неизбывной радости сердечной и вдохновения!
Обнимаю тебя, родная, с неизменным восхищением и с Любовью.

Шувалова Татьяна Григорьевна   05.11.2021 19:21     Заявить о нарушении
Здравствуй, Душа светлая, Танечка! Спасибо тебе за такие добрые искренние слова отзыва!
Так приятно и радостно от твоих трогательных, нежных пожеланий!
Взаимно- всего самого чудесного тебе!

Обнимаю нежно, сестричка!

Валентина Козачук   12.11.2021 18:20   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.