Поема достойних

          Градусності Спасителя присвячується


Грає натхненний листопад
він тратив свої ноти
                влад
і він заправив всіх
                в роботи
тре-тре
й ридає ридма рудо-і-чорнотно!
А хто услід!
а хто вперед?
а що навпроти?
Й хто так читав!
а хто зірвав
всіх до роботи?
Й чого так груди —
                радощами повні!
Душевні ж труть —
            мов протирають сон?
Душевні ж труться?
це лежачи із листом
внутрішньо і в унісон?
Але — стоять духовні!!
Не «Боже Великий, Єдиний...»
Не блими-блими
     блими-блими
бо віддаю у всесвіті усім належне!
не факт —
що ж? Церква це
            юрфак?
це я виконую всю — світу протилежність!
А «Боже Великий, Любимий!!!»
Любимий,
наш Боже Любимий!..


Поезія одна
із потойбіччя все показує
                немов являє
а не пояснює
не обзиває


Де листопад
що з музикою
проваливсь у потойбічність?
ну одне слово викинь —
й де та вічність??

03.11.2021,
Київ
" Мені стало дуже добре! Ця поезія прямо чудодійна.
Прийшла благодать." (Людмилочка Дружина)