Зорi таэмницю зберегли

Якось ми під зорями стояли,
Верболіз нам стиха шепотів,
Ми себе в кохання заквітчали,
Слухали пташиний переспів.
Соловейко нам заводив пісню,
Місячна дорога пролягла,
Вітер розгулявся по узліссю,
Черемшина буйно зацвіла.

Падали на землю срібні роси,
Місяць срібнолистий нам світив,
Ти вплітав кохання, наче в коси,
Й ніжно так до серденька тулив.
У ставочку зорі всі купались,
Заглядали в нього з висоти,
В зоряне шатро ми закохались,
Трепетно цілунки сипав ти.

Таємниця ночі обіймала,
В магію свою додала чар,
Ніжності нам, любий, підсипала,
Грало з нею світло всіх стожар.
Милувались зорями з тобою,
Поки їх світанок не зібрав,
Місяченько кликав за собою,
Ти мене до себе пригортав.

Від обіймів в щасті я купалась,
Квіткою кохання розцвіла,
Поглядом з тобою зустрічалась,
Ніч у рай блаженства нас вела.
В щасті ми з тобою потопали,
Виринати з нього не могли,
Зорі таємницю нашу знали,
І її назавжди зберегли.

03.11 2021 р.