Серед степу у ясну годину...
Ти зорею огортала ранок
Серед степу, у ясну годину, жайвором сполоханим злетіла.
Ой, якби то кращу долю мала,- тугу у очах би не носила,
А сховала у сухому зіллі, зазирнула криниченці в очі,-
Не втрачала сон міцний від мрії. Розігнати сум нема охочих.
Нічка розплете своє волосся і засяють зірочки до ранку,-
Це за те, що втратить довелося... Небо спалахне знов на світанку.( з архіву 02.02.2013)
ЛЮДМИЛА ЖУРАВСЬКА
Свидетельство о публикации №121110206075