Сорок сороков
Подчас забытая в веках,
Судьба её весьма печальна,
И суть её в простых словах.
Не равнодушия мы жаждем.
Как в половодье жаждем суши,
Нет ничего прекраснее на свете,
Чем равно дышащие души!
25.09.2012 19-46 (среда)
Шумлять верби над водою,
Місяць красень із журбою
Виглядая із під хмар,
Наче зоряний ліхтар.
Нічка темна, нічка жгуча,
Чом до мене ти колюча,
Наче сірий їжачок,
Купа гострих гілочок.
І не спиться, і не йметься,
Тільки серце птахой б'ється,
В клітці сумневів і страхів,
На чолі жебрацьких лахів.
Чи побачать очі сонце?
Чи постукає в віконце
Вранці гілкою калина?
Нічка чорна, темна днина...
Чи душа відчує спів,
СвЯтих, зорянних птахів?
Чи омиється росою,
Біле личко із косою?
Зарепіла знов верба:
- Я давно вже не твоя,
Тай береза мов лисичка,
Відвернула біле личко.
Вітерець по волі ходе,
Очеретом хвилі воде,
Не сумуй жебрацьке душе,
Божий гнів і гори зруше.
Заховавсь і місяць в хмари,
Линуть з неба дивні чари:
Наче вічність злість і морок,
Сірих, душних ще діб сорок...
08.04.2013 14-05 (понеділок)
Не исполнимое не обещай,
Будь строг к себе и безупречен,
И коль пути закрыты в рай,
Долг женщине верни, что бесконечен...
25.09.2013 14-24 (среда)
Люблю тебя и слов не надо,
Два сердца и одна душа,
Дыханье неба нам наградой,
- Любви зажжённая свеча!
23.10.2013 16-01 (среда)
Свидетельство о публикации №121110205273