Листя, пожовклі квіти.
Місяць висить навпроти.
Мали б вже бути діти.
А ти ще не втямив - хто ти!
Тінню лоскочиш маршрути
Власних доріг в нікуди.
Випив багато отрути,
Яку наливали люди.
Тримався за те, що втікало.
Вдивлявся в дівочі очі.
Так часто було замало
Тієї останньої ночі.
Світився промінням радості.
Стримував ледве сльози.
Але вистачало самості.
Власного щастя дози!
Доза щастя
© Copyright: Владимир Фадеев, 2021
Свидетельство о публикации №121110108536
Свидетельство о публикации №121110108536
Рецензии
