Надіти твою сорочку мрію,
Запах твій хочу в ній відчути...
Кава... я руки до склянки грію.
Мені б тебе, як ковток отрути...
Так мало треба обом для щастя,
Я в тобі цілий світ відкрила...
І твої губи в моє зап'ястя,
І твої руки на мої крила.
Душа з душею переплітались,
Ти став на всесвіт до мене ближче.
І знову губи твої торкались
Моїх очей... до шиї... нижче.
Ти шаленієш! Як вперше любиш!
Вбираю в себе твою вологу...
І мої руки на твої губи...
Не говори мені нічого!
Наділа твою сорочку зранку,
Запах кохання у ній відчула.
Ти мене випив... до останку...
Цієї ночі з тобою була.
Кава... Я руки до склянки грію.
Кава
© Copyright: Татьяна Олексийчук, 2021
Свидетельство о публикации №121110104500
Свидетельство о публикации №121110104500
Рецензии
Гарний вірш про ніжне, палке кохання і світлий ранок зі смачною кавою. Дякую! Сподобалось.
Диана Гудолл 10.02.2022 17:35 • Заявить о нарушении
Диана Гудолл 10.02.2022 17:35 • Заявить о нарушении