Серебристый журавль... Артур Грей Эсквайр

Залiзний журавель
http://stihi.ru/2021/10/31/6333
------------------------------------

                «… Приплине крізь потоки думок
                Сірий, мов сталь журавель –
                Ти йому відкриваєшся…»
                (Пауль Целан)

Коли день полиновий, а ніч совина
Глипає Місяцем-лупалом у безсоння твоє,
І дихаєш запахом жовтого листя кленів,
Коли відчуваєш горобиновий смак світанку
На вустах, що звикли казати: «Прощай!»
Щогодини, коли блюз ностальгії
В кожній калині звучить,
Тоді
Забуваєш про спокій
І свої одкровення, що луною над Стіксом,
Чи то річкою мідною, де човен самотній
(А ти ж був рибалкою, перевізнику мій,
Колись, в часи мальованих глечиків)
Забуваєш про сон, про візерунок опалого листя
І звіряєш осінньому птаху – сірому,
Наче твої сліди на піску в сутінках,
Наче тінь на болотах реліктових
Наче спогади, де завжди бракло барв.
Коли вітер мовчить, коли осінь стулила уста,
Дослухаюсь до тиші, хочу почути «кру» -
Крик прощальний. Та чую лише
Помах крил. Металевого журавля.
І шепочеш йому сокровенне. Таємне.
Твоє.
Сховане в глибині
Душі-криниці.

****************************************
 
Серебристый журавль
Артур Грей Эсквайр
               

             «… Плывет уж сквозь потоки мыслей
                Серый, как сталь , журавль –
                Ему  ты   и откроешься..."
                (Пауль Целан)



Когда день полынный, а ночь совиная
Мигает Луной глазастой в бессонницу твою,
И дышишь  ты запахом желтых кленовых листьев,
Когда ощущаешь ты рябиновый вкус рассвета
На устах, умевших промолвить: «Прощай!»,
В тот самый час, когда блюз ностальгии
В каждой калине звучит,
Тогда
Забываешь про отдых
И свои откровенья,  что раскатом над Стиксом
Иль той речкою медною, где чёлн одинокий
(А  ты был рыбак  и мой перевозчик тогда,
Во времена кувшинов рисованных)...
Забываешь про сон  и про орнаменты листьев опавших,
Доверяя птенцу осеннему - серому,
Словно твои следы на песке в потёмках,
Словно тень на болотах реликтовых,
Воспоминанья, бедны они  на цвета.
Когда ветер молчит, когда осень сомкнула уста,
Прислушаюсь к тишине, хочу услышать «кру» -
Крик прощальный. Услышу только
Взмахи  крыл.. Серебристого журавля.
И прошепчу ему сокровенное. Тайное.
Свое.
Спрятанное в глубине
Души- криницы.