По дорозі до села бачу чудові краєвиди:
Небо, соняшник, поля, лісосмуги, квіти.
Здалеку стоїть стріла, обеліск-могила,
Хвилювання огортає, тут моя родина,
Пролетарське це село рідне і любиме
Крізь життя пройшла всі його дороги, ниви.
Тут колись у колисці мати вночі колихала,
Колискових ніжних пісень мені заспівала.
Тут все про батьків моїх рідних нагадує,
Наче їх запах і дух на подвір’ї витає.
Кожна доріжка мені тут знайома,
Тут білий терен цвіте, оцвітає.
Рiдна дорiжка
© Copyright: Мария Верховинина, 2021
Свидетельство о публикации №121110104020
Свидетельство о публикации №121110104020
Рецензии