Камо грядйешi
дерева ростуть на обидва кінці:
у землю ідуть — й, ген, до неба...
все інше теж має живці-корінці:
вростає, де є; ні, — й не греба!
то що носить полем, чи вітром, чи болем:
перекоти-полем!! — і то ж без кінця??
а котяться долі* без пам’яті долі*;
в них — зламані, випиті, вбиті, життя...
*) перше "долі" прислівник, долу; друге "долі" у значенні "судьбы".
Ще на згарі застав двійко відгуків до «Камо грядйешi?? A Хто, Звiдкiля, Чому й Навiщо...» (Юрий Зозуля):
радо долучаю свої їм (і решті добрих людей!) свіжі "БУДЬМО!!" та "ЩАСТИ!!!"
Чудовий вiрш!
Валериус 01.07.2012
Ще Августин писав, що є щось в людині, чого не знає і сам дух, який в ній живе. Питання, питання... Дарую симпатією людину, яка замислюються над тим "Камо грядеши?"
З повагою та добрими зиченнями,
Валентина Чайковская 17.11.2011
Свидетельство о публикации №121103105078