Коли весь той біль протече наскрізь
І звільнить вхід до твоєї душі.
Ти станеш таким, яким був колись,
Все змиють осінні дрібні дощі.
Тоді відбудуєш розбитий храм,
Загляне сонце в його вітражі,
Ти будеш щасливий, хоч будеш сам,
Відкинеш образи й слова чужі.
Гулятимеш з вітром в нових місцях,
Вони приберуть сум з твого життя.
І казка триватиме без кінця
Бо хтось прошепоче твоє ім'я.
Когда
© Copyright: Марина Панфёрова, 2021
Свидетельство о публикации №121103007896
Свидетельство о публикации №121103007896
Рецензии