Михаил Тищенко. Серебряным лучом... Рус. Бел
лучом кинопроектора богов:
диван, рояль, ковер, халат, инжира
рассыпанная горсть и часослов
(на столике в густой тени букета
пионов у раскрытого окна),
пылинки серебра в потоке света,
из сада - запах трав, и - тишина.
Там, за стеною, спит наверно, кто-то,
и скомкана под телом простыня,
горчит во рту, пульсирует аорта,
сознанье - далеко за гранью сна.
Недвижны тело и квартира... Кистью
художника высвечивает луч
предметы, словно тайный, мудрый мистик
им водит, прячась в занавесах туч.
Момент покоя, мира, где сознанье
не искривляет вещи и тела
и где всё соответствует названьям,
расставлено по полкам и углам.
И где душа свободна и всесильна,
не зная ни короны, ни креста,
и серебро в луче луны не пыль, а -
мгновения в космических часах.
18.10.87
Срэбным прамянём...
Срэбны прамень увайшоў у кватэру мира -
месяц кінапраектара багоў:
канапа, раяль, дыван, халат, інжыра
рассыпаная жменя і часаслоў
(на століку ў густым цені букета
півонь ля расчыненага вакна гульня),
парушынкі срэбра ў струмені света,
з саду - пах травы, і - цішыня.
Там, за сцяною, спіць пэўна, хто-та,
і скамечана пад целам прасціна,
гаркавіць у роце, пульсуе аорта,
свядомасць - за гранню сну яго віна.
Нерухомыя цела і кватэра... Пэндзлем дар
мастака высвятляе прамень прадмты,
нібы таемны, мудры містык - паэта
ім водзіць, хаваючыся ў заслонах хмар.
Момант супакою, свету, дзе свядомасць
не перакрыўляе целы і рэчы
і ўся адпавядае назвам маёмасць,
расстаўлена па паліцах і кутам нечым.
І дзе вольная і ўсёмагутная душа,
не ведаючы ні кароны, ні крыжа,
і срэбра ў прамяні месяца не пыл, а -
у касмічных гадзінах імгненняў ляўша.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №121102802216