Минуле життя відійшло –
не пригадую навіть...
Неначе його не було,
а було – то не з нами...
То й що, що немає тебе,
я ж тебе не забуду.
Я сам домолюсь до небес,
де з тобою я буду.
Забуто минуле життя,
всі дрібниці забуті.
Лишились удвох ти і я,
залишилися суті.
Дві суті лишились, удвох,
хоч роз’єдані в часі.
Ти чуєш, що вимовив бог.
Я – лиш спів на криласі.
На дощ не дивлюсь крізь сльозу –
я дощу не суперник.
Я просто дивлюсь на грозу:
я в грозу – характерник.
Характерник
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121102708194
Свидетельство о публикации №121102708194
Рецензии